Я досі не розумію, чому про цю книгу так мало говорять . Вона ж на стільки про реальність, наскільки ми можемо уявити тут, у 2025 році під час війни з ненависним злим сусідом. Схиляю голову перед героєм цієї книги і Героєм нашої країни Юрієм Матущаком…

Книжку порадила близька подруга, яка не особливо то і любить читати, тому для мене це вже був великий показник. Книга просто надзвичайна! Як для першої книги авторки, написано досить достойно з використанням нетипових слів (читанню не заважало). Читається дуже легко, на одному диханні. Той факт, що книга написана на реальних подіях додає свою пікантність. Історія про неймовірної величини кохання. Іноді не віриться, що таке буває... Вона підносить тебе до неба і розбиває об землю, розриває на шматочки і збирає до купи. Були і сльози від несправедливості, і нестриманий сміх від жарків головної героїні. Особисто для мене було дуже цікаво дізнатися як насправді відбувалися тоді події. Я була здивована на скільки на той час західна і східна Україна були різними світами! Ми на стільки звикли жити зі слово війна, що для західняків це норма, а так не має бути. Мене вона повернула до реального світу. Після книги змінилося відношення і бачення певних речей, думаю кожен знайде в ній щось для себе. Усвідомлення того, що добрі люди ще не перевелися - заспокоює.

Ще у лютому минулого року(здається тоді) прочитала на сторінці «Видавництво 21» про вихід нової книги з цікавою назвою «Амор(т)е». Ні про письменницю , ні про саму книгу нічого не знала але вирішила, що при нагоді маю прочитати. Що ж , якщо ви у моєму клубі літературних мазохістів, то ласкаво прошу до читання. Тепер пояснюю. Книга написана про кохання та війну в Україні, котра продовжується дотепер, написана на реальних подіях. Від цього вже стає не по собі. Події Євромайдану у хронологічній послідовності, перші добровольчі батальйони, реакція України по обидва боки Дніпра…здавалось, я вже давно заморозила найгірші спогади того часу у своїй пам’яті і вони міцно осіли на самому дні мов кальцифікати. Аж раптом з «Аморте» все знову зринає на поверхню, оголюючи складну правду. У книзі зустріла помилки і саме написання не особливо вразило, хоча читається легко, ніби подруга переказує тобі історію. Мабуть, через це текст стає дуже щирим і емоційно прив’язуєшся до кожного слова, до її героїв. Відкриттям були розповіді протистояння Донецька. Як погано ми знаємо одне одного! Для чого? Ну для чого це все ворушити? Щоб пам’ятати тих, хто забезпечив нам спокій…