Чи можна покохати людину всього-на-всього за пару днів? А тоді, коли ти в першу чергу маєш рятувати власне життя? Відповіді на це запитання можна знайти в повісті Василя Бикова "Альпійська балада", в якій розповідається історія кохання під час Другої світової війни. Він - білоруський солдат, який не вперше намагається втекти з полону. Вона - полонена італійка. Вони мають одну мету: вижити в засніжених Альпах та дістатися до безпечного місця. Вони обоє виснажені та майже не мають їжі. Іван не знає, чи зможе врятуватися, якщо буде їй допомагати. Однак він не може залишити її саму, тому тепер вони тікають разом. Врешті-решт молоді люди змогли порозумітися, незважаючи на те, що розмовляють різними мовами. І не просто порозумітися, але й закохатися одне в одного. Однак навколо вирує війна. То чи зможуть Іван та Джулія не просто зберегти свої почуття, а, перш за все, вижити? Чи, можливо, ця балада з тим, які мають трагічний фінал? Про це можна дізнатися, прочитавши цю книжку.

Наприкінці 90-х, коли я вчилась в 7 класі, цей твір ми не вивчали на уроках зарубіжної літератури. Та пройшло більше 20 років, і моя донька сказала, що їм задали на літо прочитати Альпійську баладу. Я вирішила, що це прекрасна нагода прочитати і самій цей твір. Читати його було не так просто, адже події, які описані в цій книзі, відбувалися під час війни, на фоні красивої природи панували смерть, насилля, вбивства, але тим не менш завжди в нашому житті є місце для прекрасного. Раджу прочитати цей твір.

Незважаючи на те, що ця книга написана ще у радянські часи, вона не втратила свого шарму, своєї привабливості завдяки унікальності сюжету. На долю головних героїв книги випали важкі випробування, які у умовах війни перевіряли їх на стійкість. Кохання, зневіра, надія, боротьба це те, чим жили молоді люди. Мені найбільше імпонує в книзі тема кохання, описуючи яку автор ще раз доводить незаперечну істину, кохання не знає перепон та складних часів, воно проростає у будь-яких умовах та запалює будь-яке серце, даючи людині надію та віру в життя.