Одного дня, без найменших ознак вагітності, на планеті Земля сорок три жінки народили дітей. Учений-геній відправився на пошуку цих дітей і всиновив семеро з них. А на питання кореспондентів навіщо він це зробив, учений відповів просто: "Щоб урятувати світ". Усі діти мали надзвичайні здібності, окрім однієї. І от дітки виросли, їхні доріжки давно розійшлися, кожен живе своїм життям. Але смерть їхнього названого батька збирає "Академію "Парасоля" знову разом, в одному місці. І тут починаються проблеми, розруха, смерті. А також їм потрібно врятувати світ від руйнування. Спочатку комікс показався дуже дитячим. Але чим далі читаєш, тим більше занурюєшся у цей хаос, ці кровопролиття - і він в мить перестає бути дитячим. Головні герої хоча і з самого дитинства знали, що вони прийомні, та і ще не зовсім нормальні, але як і усі діти хотіли любові та уваги від свого батька, хоч і названого. Але учений взяв до себе дітей лише у якості експерименту, а не для того щоб когось любити. Тому і виросли дітки зануреними у свої дитячі комплекси. Це той випадок, коли історія була розказана зашвидко. Хотілося більшого занурення та більше деталей.

Академия "Амбрелла" относится к широко популярным, но аутсайдерским комикс-тайтлам. Это разрыв шаблонов "золотого века" супергероев. В одном ряду с такими творениями, как "Пипец", или "Черный молот" это сочетание пародии на романтическую героику, психологической драмы и экшена. Здесь много-много драк и кровушки с кишками. Черный юмор так же имеется. Ну, правда, это вам не детский мультик про Человека-Паука! Я был немножко в шоке. Рисовка мне очень и очень пришлась по душе, ближе к "Хэллюбою", чем к "Марвел Комикс". Альтернативно и мастерски. Сюжет развивается сумбурно и скачками. Автору было лень рисовать долго с линейным раскрытием всех деталей. Въезжал порою не с первого раза. События происходят сразу в нескольких временных измерениях. Некогда одаренные дети-супергерои теперь выросли. Их растил приемный отец в своеобразном интернате-академии. Растил по-спартански. Думаете, сладко иметь суперсилы и суперответственность? А как на счет личной жизни? А как же детство? Произведение показалось мне очень незаурядным.

Перед вами не зовсім типова історія про супергероїв, але від цього й не менш цікава, треба визнати. Вона сповнена всіляких безумств, масових вбивств, жахливих тортур, страшних експериментів, мандрівок у часі, навіть розмовляючих шимпанзе (що, власне, можна віднести до найпершої категорії). Ну і звісно ж, тут би ніяк не обійшлося без запобігання апокаліпсису, власноручно створеного, здавалось би найслабшим персонажем з усіх наявних (хоча насправді як виявилось найвеличнішим), і вбивства Кеннеді. Найбільше з усіх мені сподобався Номер П'ять, але це, мабуть, тому що я дуже люблю персонажів по типу старий у тілі дитини))) Я зараз дуже тішуся з того, що спочатку подивилася серіал, а лише потім прочитала комікс, адже інакше просто не змогла б у повному обсязі насолодитись серіалом і постійно б звертала увагу на відмінності, бо деяким персонажам тут змінили стать, орієнтацію, колір шкіри, навіщось додали любовну лінію, а дехто став взагалі іншим... Словом, вони взаємодоповнюють одне одного, що справляє доволі гарне враження.