Роман Енн Бронте «Аґнес Ґрей» про молоду дівчину Аґнес із родини сільського священика, яка виросла у любові та повазі. Життя Аґнес змінюється, коли вона змушена розпочати роботу гувернантки, щоб трохи допомогти родині фінансово. Аґнес впевнена у собі, вона любить цей світ і вірить, що зможе знайти підхід до своїх майбутніх вихованців. Але реальність падає на неї лавиною, коли вона вперше покидає свій дім. Родина, в якій вона працює, живе за іншими принципами, зовсім відмінними від тих, що формували Аґнес до сьогодні. Діти – жорстокі дикуни, а батьки задовольняють лише власні потреби, переклавши весь тягар виховання нащадків на молоду гувернантку. Аґнес важко, але вона не здається, терпить знущання та пригноблення себе як особистості. Не кращі справи із в наступній родини, де продовжує свою педагогічну діяльність молода дівчина. Вона вже не така наївна, вона побачила інший світ та людей, що живуть інакше, не замислюючись над моральною стороною своїх вчинків. Але Аґнес не відступає від своїх ідеалів і вірить, що знайде серед цього буремного оточення рідну душу.

Головна героїня, Аґнес, молода жінка з незаможньої, але люблячої сім'ї, яка ступає на шлях дорослішання, аби допомогти рідним та реалізувати власні амбіції. Як улюблена донька, вона не звикла до важкої праці, але, маючи чудову освіту, прагне стати гувернанткою. Попри сумніви та застереження рідних, дівчина наполягає на своєму рішенні й приймає відповідальність за обраний шлях. Професія гувернантки виявляється складною не стільки через самі обов'язки, скільки через ставлення роботодавців - соціально вищих, зарозумілих людей. Утім, героїня стійко переносить труднощі, спираючись на внутрішню моральну опору, яка допомагає їй витримати ізоляцію та самотність. На тлі життя головної героїні, у книжці розповідаєтеся ще про дві жіночі долі. Сестри Мюррей - заможні вихованки Аґнес і типові жертви тогочасних звичаїв і поглядів на те, якою повинна бути жінка. На мій погляд, якби Енн Бронте зробила образи Розалі й Матільди менш карикатурними та більш психологічно живими, конфлікт у романі спрацював би сильніше й глибше розкрив тему жіночої долі в жорстко патріархальному суспільстві. Окрім дещо пласких персонажів, тут є й інші недоліки: надмірне моралізаторство з чітким релігійним акцентом, схвалення сумнівних виховательських методик (якось Аґнес пожалілася, що їй не можна вспороти розгами бешкетників), а також невиразна й малоцікава любовна лінія. Проте говний недолік роману - "чорно-білість". Персонажі або майже бездоганно доброчесні: духовні, добросердні, працьовиті (Аґнес часом "приміряє" ну настільки "біле пальто", що аж очі сліпить) - або ж навпаки: жорстокі, пихаті й обмежені, особливо, якщо вони заможні. Втім, зважаючи на час написання роману, норми вікторіанської епохи та те, що це літературний дебют Енн Бронте, я загалом гарно провела час з книгою. Авторка непогано змалювала теми соціальної нерівності, пригноблення жінок, і навіть жорстокого поводження з тваринами.