Після «спокійного»Ремарка вкрай захотілося почитати щось захопливе та інтригуюче, що закрутить мізки і збудить до головокружляня уяву. І в цьому рятівною соломинкою, яка повністю задовольнила моє актуальне бажання, стала книга Єндрю Нейдермана «Адвокат диявола». Попри неоднозначні відгуки читацької спільноти щодо цього роману, для мене це - «топ» і моя, без перебільшення, тепер найулюбленіша книга. Що ж так вразило та захопило ? По-перше, в романі показано роботу адвокатів в судах та систему формування ними стратегій захисту своїх клієнтів, навіть наймерзотніших з них. По-друге, психологія та моральна сторона їх роботи, коли для досягнення мети потрібно переступати через загальноприйняті засади моралі, бо по іншому ти вже не можеш працювати адвокатом. По-третє, уміле переплетення в романі містики та реальності, коли за сюжетом роману розумієш, що і те, і те може мати місце, і не лише на сторінках цієї чудової книги.))) І на останок. Це фінал роману, який ну просто приголомшив, запаморочив мізки до «ступору», до «зависання» думок, до розуміння геніальності, прихованих автором в героях та сюжеті, одвічних сенсів добра та зла, які завжди поряд з нами (просто ми часто в своєму житті їх не розрізняємо). Цитата: «…можна не сумніватися в тому, що диявол завжди з нами. Трохи його сутності існує в усіх нас, так само як в усіх нас існує трохи сутності Бога», (і від себе) Саме тому нам щоб спасти свої душі варто концентрувати свою увага на покаянні, подяці за дароване нам життя і все що є у ньому та розвитку всього світлого, що закладено нам Господом Богом від нашого народження.