Не люблю довгі вступи, тому скажу прямо: «Адреналін» виявився значно цікавішим, ніж я очікував. Книга невелика, але читається так, що не помічаєш, як перегортаєш сторінки одну за одною. Мені сподобалося, що всі історії різні, але в кожній є той момент, коли тебе «накриває» — інколи страхом, інколи емоцією, інколи простим людським співчуттям. Це не герої-бойовики і не супергерої. Це люди, які могли б сидіти з тобою за одним столом, і саме тому їх стани та реакції відчуваються по-справжньому. Найсильніша сторона книги — вона не обманює. Немає штучних сюжетних поворотів, немає надуманих сцен. Автор просто ставить людину в критичну ситуацію і показує, що в ній народжується. Часом — найгірше, часом — найкраще. Читалося швидко, але після кожного оповідання хотілося на хвилину зупинитись і подумати. Не тому, що «повчально», а тому, що воно зачіпає. Якщо коротко: це книга, яку легко взяти з собою і важко забути після прочитання.

На збірку оповідань «Адреналін» я потрапив випадково, і мене одразу зацікавила анотація. Я люблю історії, де звичайні люди потрапляють у надзвичайні ситуації — без магії, без супергероїв, лише реальність, у якій може опинитися кожен із нас. І саме цим мене зачепила книга. Кожне оповідання — окрема міні-драма, в якій герой стикається не лише з ризиком чи небезпекою, а й із власною внутрішньою межею. Автор дуже вдало передає психологічну напругу: коли читаєш про доставника в чужій квартирі, чи про завислого між небом і прірвою альпініста — відчуваєш, як м’язи напружуються разом із ним. Ще одна перевага — темп. Історії динамічні, без “води”, і в той же час кожна має свій емоційний післясмак. Книжка коротка, але не легка — вона тримає, змушує співпереживати й залишає надовго в голові думку: а що б зробив я, опинившись на їхньому місці? Чудова збірка для тих, хто любить сильні сюжети, напругу й психологічну глибину.