З часу першої публікації "Аби книжки" Бойченка пройшло вже чимало років, а вона досі не втрачає своєї актуальності для українського читача. На сторінках цієї збірки автор дуже дотепно висміює тодішнього президента, а сьогодні втікача і мешканця Ростова Януковича, і мабуть, ми сміялися б читаючи ще сильніше, якби ж не знання, як усе закінчилося... Звісно, Бойченко, як усі ми, сподівався відчутних позитивних змін в українському суспільстві ще після Помаранчевої революції, однак виявилося, що українці і дотепер мають дивовижну властивість набивати собі одні й ті самі ґулі одними й тими самим граблями. Якось гірко це усвідомлювати, хоча й дуже смішно стає іноді дивитися на себе ж і свою таку недолугість зі сторони. Повертаючись до подій 2010-2011 років, які описані в "Аби книжці", мимоволі ловиш себе на відчутті якогось дивного ходіння по колу, немовби ми приречені проходити одні й ті ж кола пекла знову і знову, адже доки наше суспільство якимось дивним чином таки нарешті не стане дійсно громадянським і весь цей треш не припиниться. А що стосується самого читання - то його неабияк рятує фірмовий гумор та іронія Бойченка, без яких хоч сядь і плач на всім тим написаним у його колонках.