Книга викликала доволі змішані відчуття. Читаючи її відчуваєш широкий діапазон емоцій від повного неприйняття і дратування до екстатичного захоплення. Сама історія загалом описана в детективному ключі з непрямими елементами містики чи радше сказати "таємничості" де розмова ведеться у формі допиту: питання - відповідь (але не завжди). І от ми цеглинка за цеглинкою дізнаємось історію подорожі кількох людей і в процесі зустрічаються, як провальні моменти так і феноменально вдалі. Тому сформувати якесь статичне враження доволі важко. Також варто зазначити, що в цьому тексті присутній неповторний стиль Фаулза, естетично-гладка тканина розповіді, але в трішки строгій формі чого вимагає детективна форма. Ще важливою є назва тексту "A Maggot" в перекладі на українську звучить, як "личинка", хоча саме слово має досить багато значень і через це його складно перекласти, але тим не менш автор сам зазначає, що є одне значення, яким тепер не користуються - "примха, фантазія" і далі йде мова про те, що цим словом користувались в 17-18 століттях для позначення музичних творів, які не мали чіткого жанрового обмеження: фантазія Байрона, фантазія Карпентера, тощо