Купила цю книжку в надії, що вона допоможе мені налагодити контакт із дитиною, і, так, загалом мені це вдалося. Принаймні ми стали більше спілкуватися, і діти почали включатися в розмову, яка іноді переростає в живі сімейні дискусії. Спочатку обсяг у 380 сторінок мене збентежив, але, читаючи книжку, я зрозуміла, чому сторінок так багато. Авторка не полінувалася й дала багато практичних вправ. Хоча від такого різноманіття очі розбігаються і не все реально зробити з дітьми, але, гадаю, у когось може бути й по-іншому. Що мені сподобалося, так це різноманітність тем, а деякі вразили мене своєю глибиною. Так, зараз актуально говорити про булінг, про інтимність, кордони, конфлікти. Але ось тема, як проживати розставання, вчитися прощати, як пережити зраду чи безвідповідальне кохання, розмова про смерть і сенс життя з дітьми, про те, як готуватися до батьківства — я наче й розумію, що про це говорити потрібно, і ми говорили раніше, але не заходили в таку глибину. Але хочу підсвітити й те, до чого я як матір виявилася не зовсім готовою. Іноді в мене виникав внутрішній спротив: "Чекайте, а чи не занадто це складні теми для 14–15 років? Чи захочуть мої діти взагалі про це говорити?". Так, авторка дає приклади діалогів. Хоча у нас завжди по-різному йшла розмова, але зручно, що є приклади, як можна почати, і варіанти запитань для продовження діалогу. Загалом книжка залишила двояке, але дуже сильне враження. З чимось я досі внутрішньо сперечаюся, але однозначно розумію: якби зі мною в моєму підлітковому віці поговорили так, як пропонує авторка, багатьох проблем у житті вдалося б уникнути або щонайменше дивитися на деякі речі інакше. Чи рекомендую я її? Так, якщо ви готові читати, хоча зручно, що можна обрати розділ, який вас цікавить просто зараз. Але це моя особиста думка, можливо, у когось ця книжка викличе зовсім інші думки.