Познайомившись з сюжетами тетралогії Одіссей Кларка, або ж читаючи коментарі самого автора про цю серію книг, розуміємо який головний посил і зміст в них вкладається - спрогнозувати подальші витки розвитку людства, вгадати відкриття в сонячній системі\науці. І от коли в перших трьох книгах це було такою декорацією до фантастичного сюжету, то в даній завершальній главі таких декорацій набагато більше. Навіть перша половина книги, це зустріч головного героя з майбутнім 3000-им, а вже потім починаються сюжетні лінії. Можна сказати що дана книга, варіант бачення майбутніх технологій автором і соціального укладу. Деякі втілення технологій мені дуже сподобалися, а деякі потрібно перемудрувати і вони взагалі "мимо". Але не забуваймо, що роман написаний в 90-их, сьогодні ми маємо більше знань порівняно. І от з цими всіма описами хайтек дивинок, трішки приділено і самому сюжету всієї серії книг. Скажу що, не так багато фантастичної пригоди, як більше завершити сюжетну лінію з вищою цивілізацією і їх пристроєм "Моноліт".

Перед нами остання,4 книга циклу "Моноліт" і ,як на мене, вона видалася не такою цікавою, як могла би бути, але повторюсь, це моє суб"єктивне враження! Як і попередні книги циклу, вони не зовсім тісно пов"язані між собою, проте поєднуються однією сюжетною лінією. Повторюсь, що третьою частиною циклу можна було б і завершувати цю космічну історію. Роман починається із зовсім фантастичної речі: космонавт Френк Пул, з яким трапилося нещастя і якого не зміг врятувати Дейв Боумен у першій частині...виявився живим і опинився у глибокому кріосні десь поза орбітою Нептуна і якого за дивним збігом обставин рятує корабель "Голіаф". Френк мало того що виявився живим, але все пам"ятає, не дивлячись на те, що пройшло понад тисячу років. Уже цей факт мене насторожив, але вирішив читати далі. Далі -більше. Автор яскраво описує як змінилася людська цивілізація, як вона поширилася далеко за межі Сонячної системи, описує орбітальні станції нового покоління, космічні ліфти, які поєднують екватор Землі і орбітальні станції, описує імпланти, які можуть містити не лише величезні об"єми інформації, але і можуть "зберігати" людину на інформаційному носії (як на мене,повня дурня). Чесно, склалося таке враження, що автор просто хотів продовжити вдалий комерційний проєкт і вирішив просто дописати 4 частину. Герої прописані неглибоко, їм не співпереживаєш, різноманітні форми життя, які вирують на Європі, вже були описані у попередніх частинах і нічого автор просто не вигадав нового, щоб зацікавити читача. Кінцівка вийшла взагалі така, ніби Кларк не знав, як закінчити цей роман і вирішив, що хай буде якось так. В порівнянні з попередніми трьома частинами тетралогії - ця найслабша, їй не вистачило "глибини" і динаміки, і прочитав її тільки тому, що хотів дізнатися,чим усе закінчиться!!