Ця книга залишиться в моєму рідері, бо впевнена, що через деякий час повернуся до неї. Причин дві: українська, яка є рідною для автора, друга - розуміння, що написана правда. Про нас - жителів сходу України. Правда, яку прикро усвідомлювати.

Прочитавши перший роман пана Остапа, ще навіть не завершивши читання, одразу купив другий (що так само як і з першим, було доволі складно зробити, оскільки у продажі паперових варіантів, а не електронних немає ніде)), (навіть на книжковому форумі у Львові їх не було, сам автор приніс декілька екземплярів, які у мить розлетілись) якщо із романом #2 діло із придбанням складається трошки простіше, то роман #1 у паперовому варіанті - це справжній єдиноріг, знайти якого неймовірна вдача... чесно кажучи, не знаю чому така халепа із придбанням, можливо романи не надто популярні... Так само як і у першому романі, так і тут присутні історії декількох людей, та й самого автора також, хоча роман не є продовження першої частини. Дуже критично та змістовно описані проблеми заробітчанства, національної ідентичності. Незважаючи на те, що книга написана у 2016, а зараз 2019, все, що я у ній почерпнув, на жаль, залишається актуальним і так само гостро звучить у суспільстві, як у 2016, так, на жаль, напевно буде звучати і у майбутньому... Так само як і у першому романі, так і тут, є речі з якими я категорично не погоджуюсь, проте це думка автора і я її розумію. Роман у першу чергу робить короткий екскурс історією України від 1917 по теперішній час, та життям головних героїв у ту добу. Прочитавши книгу, також можна зрозуміти чому Львів називають (я в тому числі) західною столицею України. Роман змушує читача, задуматись, проаналізувати та поглянути на певні речі зовсім по іншому, з надією на те, що у подальшому кожен зможе внести свою лепту у зміни на краще.