Я нейтрально ставлюся до жанру антиутопії. На цю книгу покладала великі надії. Дещо справдилося, дещо ні. Сюжет досить цікавий, є невелика динаміка. Герої, в принципі, непогано прописані. Мені дуже сподобалася Джулія. Вона ніби ковток свіжого повітря в цій історії. Головий герой Сміт - дуже роздвоєна особистість. Він бореться із думками, не може їх довго направити в одне русло. А от Джулія його наче скеровує. Речі, описані тут, лякають. Всюдисущі очі Старшого Брата, Партія, якій, можна сказати, моляться люди. Автор показує, як тоталітарний режим в'їдається в життя людей. Протягом всієї книги пригадувала режим, самі знаєте, якої країни. На прикладі цієї книги, можна чітко простежити схожість.

Ця книга давно вже стала культовою для багатьох поколінь читачів. Можливо хтось і не знає сюжету книги але мабуть точно всі чули про Великого брата, який контролює все життя людей, навіть їхні думки. Книга розповідає про утопічне суспільство в якому люди майже повністю втратили власну індивідуальність. Є невеликі групи людей які чинять опір цьому процесу, але їх відслідковують та психічно знищують, а інколи і фізично знищують, якщо людина категорично відмовляється підкорюватися. Одним з таких людей є герой книги, який вступає до руху опору, що готує план боротьби з владою. Але чи вдасться їм щось змінити?