Дуже дивні відчуття після прочитання цієї книги. Вона не відпускає, думаєш про неї, а враження так і не можеш скласти. Як і малюнки в неї, такі самі відчуття після прочитання. Булінг це завжди страшно. Дівчину постійно переслідують та ображають і вона втікає від реального життя читаючи книгу. Це книга 2 в 1. Але в книзі, яку читає дівчина також не все гаразд. І саме це мене зачепило і не відпускало. Дві абсолютно повноправні історії між собою, де починаєш співчувати і Джейн дівчинці, і хвилюється за головну героїню книжки, яку вона читає. У цій книжці розповідається про дівчину сироту, яку віддали у пансіонат і вона виросла розумною і талановитою дівчиною. Так, книжка завершується словами"Все буде гаразд", Але для Джоан Рейн так само все буде зі сліпим коханцем у замку?(сюжет книги, яку читає дівчинка). Сподобалось, що підіймається тема булінгу і книгу потрібно читати, як стороні яка потерпає від булінга і ті, хто його провокують. Які відчуття у людини яку затравлюють? Тільки за те, що дівчина важить 88 кг? Але насправді, для булінгу не важлива причина. У неї немає подруги, весь світ проти неї. Але все змінюється, коли вона відправляється з класом у табір, де знайомиться з дівчиною, яка стане її найкращою подругою. Поява лисиці в книзі, коли вона була в таборі дуже слушно відображає самотність дівчини. Маленькій епізод, але скільки болю та смутку у цих словах.

Інді-комікси на українському книжковому ринку і досі рідкісний звір, тим паче канадські, та ще й перекладені з французької. Тож для мене стало приємною несподіванкою те, що видавництво "Vivat" узялося за цю безумовно дуже красиву книгу. У назві "Джейн, лисиця і я" "я" — це дівчинка Елен, яка, подорослішавши, якось непомітно розгубила всіх своїх подруг. На жаль, таке частенько трапляється: колись вона почувала себе частиною гурту, а тепер стала об'єктом цькувань через начебто надмірну вагу. Доходить до того, що дівчинка боїться вільно гуляти шкільним подвір'ям, де з неї постійно глузують, а в шкільному автобусі ховається за книжкою. Ця книжка — це "Джейн Ейр" Шарлоти Бронте (звідси "Джейн" у назві). "Джейн Ейр" — це історія печального і повного випробувань життя сирітки, яка попри все за допомогою власного розуму стає самобутньою і цілісною особистістю. Такий літературний приклад стає гарною рольовою моделлю для нашої героїні Елен, показовим є той факт, що сторінки про Джейн кольорові, а ті, на яких змальовано будні самої Елен, — чорно-білі. Останньою і лише на мить з'являється у книзі лисиця, і ця коротесенька зустріч сприймається самою Елен наче маленьке диво, таке собі одкровення, після якого усе в її житті потроху налагоджується. Це, повторюся, надзвичайно красивий графічний роман, з маленькою, щемкою, "тихою" історією. Я б рекомендувала її не лише підліткам, але й дорослим.

С подросткового возраста я люблю книгу Джен Эйр. Она наполняла мою жизнь острыми ощущениями, я была под большим впечатлением от мистера Рочестера, от его хитрости, зрелости и умения создавать интриги, чтобы еще больше привлечь к себе внимание. А так же сравнивала себя с Джен Эйр, пытаясь разобраться со своими комплексами. На этой книге я выросла. Она была для меня отдушиной в тяжелые моменты и помогала «выключиться» от окружающего мира. Поэтому мне легко понять главную героиню этой удивительной иллюстрированной истории, ведь когда-то я тоже не верила в себя. Книга многому учит. Важно принимать себя таким, какой ты есть! Все мы проходим через период непринятия, становления личности и в конечном итоге становимся такими, какими мы хотим быть. Трудности в школе – это временно. Это как «мыльный пузырь», «надувной шарик», который в конце концов лопнет, когда мы повзрослеем. Каждый найдет свой путь в жизни, сделает свой выбор. Поэтому не зацикливайтесь на своей «полноте или худоте». Человек это больше чем просто тело! Это личность! Хочу поблагодарить драматурга Фанни Бритт и художницу Изабель Арсено за историю и иллюстрации, которые напомнили мне мою юность. Нарисовано все очень красиво, просто и ненавязчиво. Гармонично подобран стиль иллюстраций: когда главной героине грустно – весь мир черно-белый, когда она читает книгу – появляются красочные разноцветные иллюстрации, а в конце книги к главной героине приходит принятие - тогда ее мир из черно-белого наполняется разными цветами. Сама история тоже читается легко.Особенно интересно читать эту книгу во взрослом возрасте. Приятно подобрана связь истории девочки Элен и Джен Эйр. Много смешных моментов.