Ви за моногамію чи за полігамні стосунки? Чи змогли би ви ділити ще з кимось свою кохану людину? Чи витримали б ви вільні стосунки? Я б точно ні. Але персонажі цього твору змогли. ⠀ Сюжет доволі дивний. У маленькому містечку всі одне одного знають, а чутки розповсюджуються з шаленою швидкістю. ⠀ Тут живе подружжя. Вони разом вже багато чого пережили, мають дитину, але вирішили дати одне одному "дозвіл на зраду". Правила прості: не можна закохуватися у свого коханця і ця людина має бути не з їхнього містечка. І тут почалося. ⠀ Я спочатку думала що це буде якийсь трилер. Судячи з опису. Але це виявився всього лиш роман. На диво він був дуже веселий і життєрадісний. Персонажі чудово прописані. Такі собі типові жителі маленького містечка. ⠀ Тут є і місцевий олігарх з дівчиною, яка молодша за нього на чверть століття. І дитина з особливими потребами (аутизм). А шкільний вчитель взагалі захотів змінити стать. ⠀ Легкий і чудовий роман без претензію на геніальність. Все просто і цікаво. Персонажі западають в душу, а деякі моменти доводять просто до сліз. Рекомендую для відпочинку від серйозних творів.

Невеличке затишне містечко. Втомлена побутом сімейна пара. Одне спільне рішення і його наслідки. З назви можна зрозуміти, про що пише Данн - Овен та Люсі вирішують на півроку зробити свій шлюб “відкритим”. Жодних почуттів, але секс із іншими - будь ласка. Тільки ніяких обговорень цього один з одним. Півроку. Звісно, такі рішення не можуть не впливати на родину, хай би як вам не здавалось, що можна клацнути пальцями і все забути. А ще Овен та Люсі не взяли в розрахунок тих, кого шукатимуть собі в партнери. Та й про власні почуття забули. Ну, і отримали врешті. Сама ідея подій у маленьких містечках, де всі знають один одного, завжди мене цікавила. І атмосферу такого містечка Данн намагалась передати. Як на мене, вийшло не дуже. Точніше, я бачу ці спроби, але не можу сказати, що всі сюжетні лінії та другорядні герої були потрібні для головної теми. Мабуть, вони мали створити загальний фон для ситуації Овена та Люсі, але зрештою просто були собі окремими клаптиками, які не влилися в суцільну картину. Відверто - деякі лінії можна було й не починати, і це ніяк би не вплинуло на основну тему. Такою, наприклад, є тема про шкільного вчителя, який захотів стати жінкою. Я не ставлю під сумнів важливість теми, але до чого вона була в цілому в цій книжці - незрозуміло. Тоді навіщо витрачати папір?.. Як на мене, книжка на раз, якщо ви на відпочинку, робити нічого, хочеться розвантажити мозок. Та й тоді - є кращі твори для читання.

Історія про подружжя, що живе в американському передмісті та виховує дитину з аутизмом. Про жінку, яка втомилася від свого непростого життя та рутинної буденності з чоловіком, і запропонувала чоловікові "Домовленість", а саме: вони 6 місяців живуть у відкритому шлюбі і зустрічаються з ким завгодно, а потім все припиняють і повертаються до звичного життя. Вони хотіли знову відчути свободу, закоханість і метеликів у животі, не усвідомлюючи, що і з новими партнерами ефект новизни з часом втрачається, і починається те саме життя з його радощами та турботами. Як розуміємо, без наслідків таке завершити досить непросто. Обоє з них знайшли собі коханців, але кожен вийшов з цієї історії з різними висновками про сімейне життя. Авторка досить багато описала сина героїв - його поведінку, звички, труднощі з соціалізацією тощо, а ще постаралась описати життя в типовому невеличкому американському передмісті - з його мешканцями, проблемами та переконаннями. І наче все так, але ні. Введено багато побіжних персонажів (мешканці містечка), про яких написано по 2 сторінки, проте вони зовсім не розкриваються. Що з ними, що без них. Тобто, авторка хотіла зробити роман значно насиченішим, але, як на мене, краще б зосередилась на почуттях чи мотивації тих чи інших вчинків головних героїв. В цілому, книга непогана, але для мене виявилась важкою і депресивною.