Вход или регистрация
Для отслеживания статуса заказов и рекомендаций
Чтобы видеть сроки доставки
"До Галичини" ("Nach Galicien", 1984) – перша книжка Мартіна Поллака, у якій письменник розвіює австрійський «цукровий» міф про колишню коронну землю Австро-Угорської імперії. Його уявна подорож проходить Східною Галичиною – ландшафтами скрути й нужди, де нафтові магнати та рабини-чудотворці гротескно співіснують із бідними єврейськими штетлями, де русини, поляки, румуни, гуцули, вірмени, караїми, німці, роми ледь виживають у корумпованому й неписьменному краї, де водночас твориться багатомовна культурна мозаїка та пишеться прекрасна література.
«Ця книжка вперше вийшла друком понад тридцять років тому, Орвеллівського 1984-го. Звісно, це випадковість. Але цей рік пояснює, чому я описав уявну, а не реальну подорож Галичиною, точніше Східною Галичиною й Буковиною. Подорож в історію, як то кажуть, пальцем по карті, оперту на літературні джерела, старі газети й історичні фотографії – все це було масивом матеріалу, з якого я черпав у бібліотеках та архівах. Звісно, я не мав нічого проти, щоб насправді поїхати в ті місця й подивитися, що залишилося від колишньої Галичини. Більше того, я мріяв про такий пошук слідів. Однак у 80-ті роки минулого століття австрійцеві було важко, а в моєму випадку, як з’ясувалося, навіть неможливо отримати індивідуальний дозвіл на в’їзд до краю, про який я вирішив писати».
Мартін Поллак, із передмови до українського видання
"До Галичини" ("Nach Galicien", 1984) – перша книжка Мартіна Поллака, у якій письменник розвіює австрійський «цукровий» міф про колишню коронну землю Австро-Угорської імперії. Його уявна подорож проходить Східною Галичиною – ландшафтами скрути й нужди, де нафтові магнати та рабини-чудотворці гротескно співіснують із бідними єврейськими штетлями, де русини, поляки, румуни, гуцули, вірмени, караїми, німці, роми ледь виживають у корумпованому й неписьменному краї, де водночас твориться багатомовна культурна мозаїка та пишеться прекрасна література.
«Ця книжка вперше вийшла друком понад тридцять років тому, Орвеллівського 1984-го. Звісно, це випадковість. Але цей рік пояснює, чому я описав уявну, а не реальну подорож Галичиною, точніше Східною Галичиною й Буковиною. Подорож в історію, як то кажуть, пальцем по карті, оперту на літературні джерела, старі газети й історичні фотографії – все це було масивом матеріалу, з якого я черпав у бібліотеках та архівах. Звісно, я не мав нічого проти, щоб насправді поїхати в ті місця й подивитися, що залишилося від колишньої Галичини. Більше того, я мріяв про такий пошук слідів. Однак у 80-ті роки минулого століття австрійцеві було важко, а в моєму випадку, як з’ясувалося, навіть неможливо отримати індивідуальний дозвіл на в’їзд до краю, про який я вирішив писати».
Мартін Поллак, із передмови до українського видання