Электронная книга Диявол у Білому місті

Купуючи книжку «Диявол в Білому місті», котру написав Е. Ларссон, я була впевнена, що це художній роман, та виявилось, що це документальна робота, написана на основі дослідження великої кількості джерел. Вона виявилась навіть цікавішою і моторошнішою, аніж я очікувала, тому що автор не додав нічого від себе – лише реальні факти. У романі йдеться про двох чоловіків – вони ніколи не познайомляться і не зустрінуться, але кілька років саме про них найбільше говоритиме Америка. Перший – це талановитий архітектор Бьорнем, який керує процесом побудови гігантський розмірів павільйону в Чикаґо, де має пройти чергова всесвітня виставка. Тоді посеред міста було зведено буквально ще одне місто, де увесь рік проходитиме захід.

Інший чоловік – Холмс, він прибуде до міста напередодні виставки, щоб відкрити тут готель. Але замість того, аби стати прихистком для подорожніх, ця будова стала для них останнім місцем, де вони побувають. Так, поки архітектор зводив Біле місто, Холмс збудував готель з кімнатою тортур та крематорієм…

"Біле місто" - це книга, як стверджує сам автор, не художнього жанру, а заснована на подіях, що відбулися у реальному житті. Відомі та талановиті архітектори збираються у Чикаго, щоб побудувати ярмарок, та настільки грандіозних масштабів та витонченості, щоб зайняти місце, вище за саму Ейфелеву вежу. Погодьтеся, звучить і так дуже амбіційно, а от втілити такий безумний задум у життя ще важче. Архітектори стикаються з низкою перешкод на своєму шляху: брак часу, несприятливі погодні умови, надто м'які ґрунти Чикаго, що можуть не витримати всю вагу такої забудови.

У нас є ще один головний герой - аптекар Голмс, досить неприємна особа зсередини, але він настільки майстерно знаходить підхід до людей, що вони його просто обожнюють. Крім того, що він ошукує людей, Голмс ще й будує "готель", який насправді стає тортурами для жінок та дівчат. Спочатку ніхто й не сприймає всерйоз зникнення кількох дівчат, але коли цифри зниклих збільшуються, починається паніка. Звичайно, що такого привітного та завжди люб'язного чоловіка як Голмс ніхто й не подумає підозрювати.

Незважаючи на те, що діалогів у книзі майже немає, мені анітрохи не було нудно її читати, адже, якщо брати до уваги, що події відбувалися насправді, стає трохи не по собі.