Розпочну з «Наше попереднє життя» в цій книзі авторка нам показує письменницю, яка все своє життя писала книги, доводила їх до ідеалу і підпорядковувала все своє життя певному графіку, який також нав’язував їй її чоловік. Але одного разу вона зрозуміла, що вже не зможе написати щось і правда вартісне і тому вона почала писати історію свого життя. В даній книзі ми бачимо лише початок книги, ми паралельно бачимо події, які відбуваються між нею і її чоловіком, а потім поринаємо в її молодість де вона закохана і щаслива і взагалі не думає про письменницьку кар’єру. Головним плюсом даної книги хочу назвати те, що після прочитання «Дихай», я побачила ріст письменниці, герої були добре описані і вони більше спілкувалися між собою, мені сподобалася мова автора, а особливо описи природи, а також задумка твору мені сподобалася. Перейдемо до того, що мені не сподобалося, вже прочитавши 30-ть відсотків книги, я зрозуміла, до чого йде і чим все закінчиться. Задумка хороша, але її реалізація мене розчарувала. Головна героїня була зациклена на собі і авторка дуже багато описувала емоції, які можна описати абзацом двома, а вона лила воду водяну сторінки три чотири і це ще м’яко сказано. І ще, що я помітила і мені це не дуже сподобалося так це те, що головна героїня пише про все своє життя, і насправді ми повинні бачити, що щось змінювалося, адже життя ця не один день, а натомість в мене склалося таке враження, що між її молодістю і старістю не пройшло й миті і виникло таке враження ніби вона і не брала участі в своєму житті. Давайте перейдемо до «Дихай» ця книга була для мене повним розчаруванням. Я дуже симпатизувала авторці, адже вона написала цю книгу в 16 чи 17 років. Але коли я прочитала перший розділ, другий, то зрозуміла, що навіть я зі своїм оптимізмом не зможу сказати, що ця книга хороша. В книзі описується дівчинка підліток, яка сидить в тюрмі за вбивство. І вона починає писати там свою історію, чому саме вона потрапила заграти. Знову, задумка хороша, але її реалізація. Головну героїну звати Шарлен і вона нам розповідає про те, як вона дорослішала і одного разу зустріла свою «найліпшу подругу». Все було добре до певного моменту, до поки та подруга не зрозуміла, що Шарлен безвольне створіння з якого можна знущатися. Єдиною перевагою даної книги я можу назвати описи саме природи і частково мову автора, адже описи її почуттів були такі затягнуті такі розтягнуті, що інколи я просто вже не могла читати одне й те саме просто іншими словами про одне й те саме. Мало того, що тут описується головна героїня, яка розуміє що в неї витирає ноги так звана подруга, так тут ще описується куріння в такому захоплюючому світлі і так романтично, що ті, хто намагається кинути курити, не зможуть втриматися. Також ми бачимо розпусту, багато алкоголю і це все в досить юному віці.

Побачивши на поличці книжкової лавки книгу Анн-Софі Брасм "Дихай", відразу вирішила придбати і почитати, так як ніколи не читала цієї авторки. Книга написана досить цікаво. І навіть можна сказати що це не одна, а дві книги, так як книга складається з двох частин. Пеша "Дихай", а друга "Наше попереднє життя". Ці дві частини не пов'язані одна з одною, а зовсім різні романи, в різних стилях написання та з абсолютно різним кінцем. Перша книга "Дихай"написана 19-річною дівчиною, про трагічну долю дівчини-підлітка, яка потрапила не в те коло спілкування, таким чином завжди в собі замикалась і навіть знайшовши справжнє кохання не змінила свого життя. Дівчина загнала себе в прірву, замість того щоб обрати щасливу долю з коханим чоловіком рядом. Дівчина жорстоко задушила свою подружку, яка тільки використовувала її дружбу. Так вона потрапляє до в'язниці, де вже відсиділа 2 роки і пише цю книгу. "Наше попереднє життя" навпаки пише жінка в 65 років, книга про спогади відомої письменниці, яка плідно працює все життя,пише книги, яких написала вже 17, яка не має дітей. І в своїй новій 18 книзі вирішила описати своє життя, про своє перше кохання, про хлопця в якого закохалась, але який був дуже мовчазний і цікавий і який по дурному, через своє необережність загинув .Дівчина вийшла заміж за його друга- хлопця, який дуже кохав авторку і знав, що вона кохала його друга, але проживши скільки років він нічого не питав про той час. І лише після 60 років прочитає в її рукописах. Книга досить легко читається, і рекомендую почитати всім, хто хоче дихати і насолодитись читанням.

,,Дихай!" - дебютний роман молодої французької письменниці Анн-Софі Брасм, який приніс їй популярність у 16-річному віці та став поштовхом до подальшого творчого зростання, що можна побачити у іншому романі ,,Наше попереднє життя", теж розміщеному у даному українському виданні від ,,Видавництва Старого Лева". Хочу зазначити, що український читач мав змогу прочитати ,,Дихай!" й раніше, у перекладі Ярини Тарасюк(,,Дихаю", видавництво ,,Кальварія"). ,,Дихай!" - це роман-сповідь, написаний у формі монологу із спогадів та зізнань головної героїні, ув'язненої дівчини-підлітка Шарлен. Вона потрапила за ґрати за вбивство дівчини Сари. Сара для неї була божеством та гнобителем в одній особі; між ними існувало, на мою думку, щось на зразок патологічної дружби. Шарлен була одержимою своїм ідолом - Сарою, а та, у свою чергу, неабияк користала з того, всіляко використовуючи ,,рабиню". Рано чи пізно такому божевільному зв'язку мав би прийти логічний кінець... І тепер, уже в камері, Шарлен прокручує перед читачем своє життя, неначе кіноплівку, де більшість кадрів сповнені нерозумінням з боку оточуючих, самотністю та болем, а також потребою в увазі та любові... ,,Наше попереднє життя" не є продовженням чи приквелом до ,,Дихай!". Це абсолютно інша історія, де головна героїня - зріла жінка, письменниця-трудоголік, кожен день якої розписаний чітко за графіком. І от одного дня відвідини басейну спровоковують наплив спогадів з минулого, де були і любов, і пристрасть, і смерть...