Творчість Ольги Кобилянської - епохальна. Вона актуальна для різних часів, століть, вона - об'єднує, облагороджує, наповнює світлом. Її творчість мудра та душевна, наповнена цінними смислами, і у центрі усіх її творів стоїть Людина - така, якою вона має бути, із високими помислами, із пошуком себе, своїх ціннісних орієнтирів, розуміння світу і оточуючих. Звичайно, не оминає письменниця і жіноче питання: у її текстах воно звучить гордо, натхненно. Жінка цінна сама по собі, не зважаючи на те, чи є у неї чоловік. Жінка сама має обирати заняття собі до душі, чим вона наповнюється, у якій праці шукає вона радість та щастя. "Царівна" - це твір, наповнений високими ідеалами, щемкою життєвою долею Наталки Верховичівни, її шлях буде нелегким, але уся та чистота, добре серце та щирі помисли, які вона пронесла повз роки, знайдуть свою нагороду, збудуться її мрії, які вона так дбайливо виплекала. Проза Ольги Кобилянської - феміністична у найкращому сенсі цього слова. А ще її книги про справедливість, честь, гідність, добро, усе, чим наше життя наповнено.

Мені дуже сильно подобається творчість класичної української письменниці Ольги Кобилянської, а найбільше - її повість під назвою «Царівна». Хоча, маю сказати, що за розміром ця книга тягне на повноцінний роман. Це чудовий зразок феміністичної літератури, а головна героїня твору – справжній приклад для наслідування у всі часи. Наталя виховується в родині свого дядечка. Той добре до неї ставиться, але має дуже м’який характер, тому у домі всім править його дружина. Ані від неї, ані від доньки дядька Наталка ніколи не бачила нічого доброго, адже жінки регулярно нагадували, скільки коштів витрачають на її утримання. Наталка переживає нещасне кохання, тож вирішує покинути рідне містечко і переїхати до Чернівців, де буде працювати компаньйонкою хворої пані. Головна героїня «Царівни», мушу сказати, зовсім не схожа на основний масив жіночих персонажів того часу: вона багато читає, не вважає заміжжя головним завданням жінки, має багатий внутрішній світ. Дуже цікава й повчальна книга – рекомендую насамперед читачкам.

Ольга Кобилянська - одна з моїх найулюбленіших українських письменниць. Так тонко і правдиво описати жіночу душу - жіночі думки, почуття, переживання, - та жіночу долю, як це робила Кобилянська, не зміг, мабуть, ніхто в українській літературі. Ще зі школи мене дуже захопило оповідання "Людина" про дівчину Олену, яка намагалася боротися за власну гідність і право власного вибору. І хоча вона зламалася під дією обставин, та головне - вона спробувала, намагалася, і це головне. А "Царівна" - мій улюблена повість письменниці. Спочатку подивившись дуже достойну двадцятисерійну екранізацію-виставу за повістю з Вікторією Малекторович у головній ролі. І одразу ж вирішила прочитати книгу. Книга написана частково від особи автора, а частково - від першої особи, у вигляді щоденника головної героїні, Наталки. Книга дуже зворушлива - співчуваєш нелегкій долі дівчини. Але водночас книга є життєствердною - незважаючи на всі труднощі і перешкоди, Наталка все ж стає господинею власної долі. Її життя - наче реванш невдачі Олени, героїні "Людини". Рекомендую всім любителям жіночої прози!