"Антігона" - це трагедія давньогрецького драматурга Софокла, заснована на циклі фіванських міфів. Антігона, головна героїня трагедії, дочка царя Фівів Едіпа та його рідної матері Йокасти, яка має сестру Ісмену та двох братів: Полініка та Етеокла. Дія твору відбувається після смерті Едіпа, тож за владу у Фівах відбувається справжній кривавий бій, під час якого брати вбивають одне одного. Після цього владу в Фівах займає Креонт, який одразу ж видає указ, за яким Етеокла потрібно поховати із усіма пошестями, а Полініка залишити непохованим, аби його тіло залишилося на поталу собакам та птахам. Антігона не може залишити це просто так, адже це її релігійний обов'язок, адже за віруванням тогочасних людей - не поховати свого рідного це найгірша кара, адже тоді дух померлого блукатиме світом на переслідуватиме своїх родичів, тож незважаючи на сувору заборону Креонта, дівчина робить це. Звичайно, її швидко викривають та приречують на найгірше покарання - погребіння живцем. Проте, коли Креонт змінює свою думку, стає надто пізно...

П’єса «Антігона» підіймає питання права і моралі, які сьогодні так само актуальні, як і понад 2000 років тому. Хоч конфлікт і здається досить простим, проте він містить дві конкуруючі сфери — політичну і релігійну. У політичному плані Антігона представляє аристократів, вельмишановні панівні сім'ї, які не так лояльні до закону, як до своїх власних родин, а Креон представляє демос, або виборчі маси, чий основний інтерес держави це покора закону. А щодо релігійного конфлікту, то Антігона хоче вшанувати закони богів, поховавши свого брата, в той час, як Креон ігнорує певні людські норми на користь своїх власних бажань. Також ця п’єса має сильний феміністський підтекст і є закликом до демократії. Вона закликає до демократії в тому сенсі, що вона показує, як інтелект і рішення однієї людини можуть принести серйозні нещастя народу і державі. Феміністський підтекст полягає в тому, що Антігона самостійно протистоїть тиранічному закону короля, через те, що вона вважає несправедливим таке правління. Вона могла б скористатися своїм привілейованим становищем королівської племінниці та вести безбідне життя, проте її політичні переконання заважали їй зробити це. Вона прийняла рішення боротися з несправедливістю і тим самим віддала своє життя. Рекомендую цю п’єсу до прочитання усім хто цінує і поважає античну літературу та тему боротьби з несправедливістю.