Я мріяла прочитати цю книгу роками, адже хтось порадив її як подібну до "Віднесені вітром" Маргарет Мітчелл. Певно, саме тому я очікувала від роману значно більше. Звісно, твір вартий уваги. По суті це історія сім'ї з Австралії, зі звичайними для них і такими далекими для нас буднями. В цій сім'ї виросла Меггі. ЇЇ мати була доволі холодною і відстороненою, батько вічно заклопотаним. Росла вона в незаможній сім'ї, де мати "перегоріла" і здалася. Коли їй було 4 роки, вони переїздять до її тітки у великий маєток. Її батькові довіряють догляд за маєтком та майном і життя ніби починає налагоджуватися. От тільки ставлення до Меггі так і лишається холодним і байдужим. Одного дня Меггі знайомиться з Ральфом де Брікассаром, молодим священиком. В ньому вона знаходить той затишок і втіху, які були їй невідомі раніше. Роман цікавий, особливо можливістю торкнутися незвіданої Австралії. Проте рішення головних героїв і їх мотиви мене особисто дуже засмучували. Сумно, що художній твір накладає такий негативний відбиток на духовенство, що і без того потерпає від критики. Проте куди правди діти, помилок допускаємось ми всі. Повторно читати цей твір я не буду, бо місцями від нього дуже щемить і рве серце. Але однозначно рекомендую до прочитання принаймні один раз у вашому житті.

Ох, ця історія забороненого кохання і тяжкої жіночої долі.... Важко щось писати про книгу, яка ранила прямо в серце. Брала я роман до рук ще в юнацькому віці. Але мені було важко читати і багато чого я не розуміла. У голові була лише каша і думки: «Як можна було відмовитися від свого кохання?». Сприймала лише цю історія як романтичну пригоду. Насправді, все набагато глибше і складніше. Нещодавно побачила на полиці це видання і мені захотілося прочитати. Я мало що пам‘ятала після першого прочитання, але це і на краще. Бо вже з перших сторінок книга захопила і я забула про моє «юнацьке» розчарування в героях. По-перша, хоч це і родинна сага і присутньо досить багато персонажів, але авторка дуже гарно подає історію кожного члена родини Клірі, тож це не дає загубитися поміж сторінок. Роман досить великий, але сюжет зовсім не занудний. Навпаки, читаючи книгу, ми маємо змогу побачити 3 покоління і це заглиблює нас ще більше у історію. Спочатку я дуже захопилася коханням Меґґі і Ральфа, але згодом зловила себе на думці, що читаю, бо мені цікаво, як складеться доля кожного персонажа. Книга повна «сюрпризів» як приємних так і не дуже. Крім того, авторка майстерно змальовує саму Австралію, де і відбувається більшість подій. Це прекрасна книга для всіх, хто хоче познайомитися поближче з цим віддаленим материком) Загалом, книгу однозначно рекомендую до прочитання. Сама я вже навряд чи прочитаю її ще раз, бо занадто багато болю залишила ця історія. Можливо з часом, коли біль мине, я візьму її до рук...З впевненістю можу сказати, що це єдина книга, коли я почала плакати ще з середини роману. Але навіть попри це - «Ті, що співають у терні» однозначно мій фаворит серед книг!

Перед вами одна з найпроникливіших, найчуттєвіших, найкрасивіших та найсумніших історій кохання у літературі! "Ті,що співають у терні" - класика, безсмертний шедевр австралійської письменниці Колін Маккалоу. Книга, що п'ятдесят років тому підкорила не тільки австралійський, але й усі інші континенти і завоювала серця мільйонів читачів, які зі сльозами на очах спостерігали неймовірну історію кохання священика Ральфа де Брікассара і маленької дівчинки Меггі, котра подорослішавши не залишила свою мрію на щастя з коханою людиною. Заборонене кохання завжди приваблює читачів і збуджує їх уяву. Колін Маккалоу зробила неймовірно щирий подарунок світовій літературі, написавши цей чудовий роман. Скільки дівчат закохалося у Ральфа де Брікассара! На додачу існує екранізація, яка не менш захоплююча, ніж книга. Тому, прочитавши роман, рекомендую подивитися на своїх улюблених героїв і ще раз зануритися в неймовірний вир забороненого, але такого щирого і чесного кохання, яке трапляється так рідко. Чудовий український переклад, який робить читання улюбленого твору набагато приємнішим.