Вперше пишу рецензію на книгу, яку поки не дочитала. Вперше переклад книги мене настільки обурив. Та про це згодом. Почну з хорошого. У книзі описано дві часові лінії: - США, сучасність, та головна героїня, що пішла (або ж планує піти, або ж принаймні хоче піти) від чоловіка. - Париж, 20-і роки минулого століття, бабусі головної героїні, що вирвалась з-під опіки досить авторитарних батьків, та починає будувати самостійне життя в повоєнній Франції. Зв'язок між цими часовими смугами здійснюється через особистий щоденник бабусі, який онука випадково знаходить на горищі їх сімейного будинку. Книга має своєрідну теплу атмосферу, і динамічно переносить читача від пензля та скетчу з малюнком онуки до паризьких вуличок, яким тішиться бабуся. Думаю, кожна читачка (так, у першу чергу, читачка), знайде для себе щось важливе у цій книзі. Дівчата, про яких йдеться в оповіді, шукають себе, намагаються жити для себе. А я гадаю, у кожної з нас час від часу миготить думка кинути все та махнути до Парижу :) Недоліки: переклад. Переклад, який змушує думки вибухати запитанням "щооооооооооооооо?", переклад, який називає каву "кофе", обід перекручує на вечерю, а глибокий захват описує словом "жахливо". Переклад, який дослівно перекладає кожне слово, та не відображає суті речень, абзаців, розділів. Дуже шкода, що настільки класна книга настільки неякісно перекладена на українську мову. Оцінку ставлю, передусім, видавництву та перекладачу. Книга ж може бути варта уваги.

Ця книга – про невдалу гонитву за мріями, неуспішні спроби само реалізуватися, а також про те, як суспільні стереотипи та батьківський егоїзм, прихований за побажаннями кращого життя, нівечать життя дітей. К романі розповідається про два покоління однієї сім'ї – бабусю Марджі, яка в молоді роки, що припали на початок ХХ століття, марила письменництвом, та її онуку Мадлен, яка захоплюється малюванням. Не дивлячись у велику різницю у часі, Марджі і Мадлен мають спільні переживання та проблеми: кожна з них намагається вирватися з «оков» суспільства, яке вустами їхніх батьків нав’язує їм свої шаблони поведінки, диктує правильність і хибність вчинків: «Будь-яка різниця – інша раса, релігія, смаки, думки – була заборонена». Обидві були виховані в пристойній родині, тому вони не можуть дозволити собі зробити нерозсудливі, дурні, невірні кроки, а помилки сприймаються оточенням, як катастрофа: «Жодна з нас ніколи не наважиться вирватися з правил і закостенілих традицій». Вони страждають від того, що мусять відповідати вимогам та очікуванням, які батьки і, загалом, суспільство, висувають до них: «Було несправедливо народитися в цьому житті й не отримати інструменту, щоб почуватися в ньому комфортно». Їхні особисті захоплення і прагнення нікому не цікаві. І звісно, батьки повністю керували та визначали їхнє життя: «Що б вона не робила, це не зможе задовольнити її матір. Недостатньо вродлива, недостатньо жіночна, недостатньо слухняна. Часом не була потрібна відкрита жорстокість. Вистачало відверто несхвальних поглядів, розчарованих зітхань, зруйнованих надій». Ох, я важко читати таке! Вони обидві вирішують кинути виклик світу, аби довести свою самодостатність і унікальність, але, на жаль, це вдасться лише одній із них.

Это книга о неудавшейся погоне за мечтами, неуспешной попытке самореализоваться и сожалениях и печалях главных героинь об этом. Сюжет повествует о двух поколениях одной семьи - бабушке, молодость которой пришлась на начало ХХ ст, и ее внучке - молодой женщине, которая в наше время мучается теми же переживаниями, что и ее бабушка много лет назад. Каждая из этих женщин живет в "оковах" общественных стандартов, стереотипов и стремления им соответствовать. Будучи воспитанными в приличной семье, они не могут себе позволить совершить безрассудство, глупость, неверный шаг, а ошибки воспринимаются, как катастрофы. Они должны соответствовать тем ожиданиям и требованиям, которые к ним выдвигают люди (особенно родители) и общество, в целом. Их личные стремления и увлечения (живопись, писательство) никому не интересны. Но каждая из них решается бросить вызов всему миру, чтобы доказать свою уникальность и самодостаточность, но получится это, увы, только у одной из них. Содержательная, внутренне глубокая и местами грустная книга о том, как часто мы живем не той жизнью, которой хотим.