Признаюся, купила цю книжку після іншої, також збірничка історій. Чому? А тому що почати і закінчити день з книжкою , з маленькою історією людини дуже приємно. Навіть якщо деякі з цієї не надто приємні, все одно ти находиш в цьому позитив, ти розумієш що робити так не потрібно , а отже отримуєш користь. Для мене книжка в руках вранці чи ввечері означає, що я живу для себе, доглядаю за духовним станом. Дуже зацікавила назва та обкладинка, і я не шкодую що знову повелася на це. «Щось таке як любов» дуже вдало підібрано, адже тут не йдеться на пряму про кохання, любов проте вона присутня. Завжди було цікаво про чужі історії кохань , тепер я можу досхочу їх начитатися:) Особливо я не розумію негативу людей про те, що це короткі історії і купляти цю книгу не всім слід . Всім часом хочеться прочитати щось тепле і коротке, і в кінці кінців ви мали б прочитати що книга – не суцільний твір, а збірник творів. Справді, хто не любить читати про кохання, сам та позитив-негатив в житті інших людей то їм це не потрібно.

Книгу подарували, дуже сподобалася обкладинка, ніби поманила мене, спочатку і не знала, що то буде за книга, але з першої історії мене захопила. Одразу виникла думка, що обов'язково поділюся з подругами, але залишу собі, щоб перечитувати, при потребі і підходящому настрої. В мене вийшов навіть певний ритуал - читання перед сном декількох історій, кожна з яких залишала слід, іноді навіть сльози (хоча раніше такого за собою не помічала). Історії про сім'ї з Ато теж не пройшли непомічено. Читала по декілька історій, щоб розтягнути задоволенні і залишити ще кілька сторінок на завтра. Дуже цікаво, хотілося ще і ще. Описані історії з життя, які могли трапитися з тобою, подругою чи знайомими, але коли ти читаєш, то маєш змогу поглянути на все з іншої сторони,і можливо навіть зробити інші висновки, які раніше чомусь не здавалися такими логічними. Рекомендую книгу для переключення на те, що завжди повинно мати місце в нашому житті - на відносини, які описані як з погляду жінки, так і чоловіка, про зради, біль і звичайно - ЛЮБОВ.

Я не прихильниця сучасної української літератури, але ця книга припала до душі. Це збірка невеликих оповідань без замислуватого сюжету, але із нотками донесенням важливих цінностей. Зоя Казанжи розповідає життєві історії різних жінок, і скоріш за все планується, що читачки впізнають себе хоча б в одній із них. Якщо ж ви чекаєте від цієї книги особливих літературних шедеврів, то рекомендую краще прочитати щось із творчості О'Генрі чи Рея Бредбері. Мета Зої (яка до речі українка) - було показати історії простих жінок, які ходять поруч із нами на вулицях, працюють у наших офісах, п'ють каву у наших улюблених кав'ярнях, зрештою, живуть у кожній із нас. Для мене ця книга є дуже "жіночою", впевнена, що багато сюжетів, особливо, із розділу про стосунки не зрозуміють читачі-чоловіки. Оскільки книга є збіркою, то ви можете у будь-який момент її відкласти, обдумати, і не втратити ланцюга подій. Це дуже легке і приємне чтиво для тих, хто не хоче сильно роздумувати над тим, що хотів сказати автор чи щоб читача повчали. Натомість книга магічним чином зігріває, як чашка гарячої кави чи чаю, і залишає якийсь приємний післясмак.