Рецензії «Велика книга почуттів»

Середня оцінка
3
  • 5
    3
  • 4
    0
  • 3
    0
  • 2
    0
  • 1
    0
Кращі рецензії
Написати свою рецензію
  • Підмога для батьків
    Альбина , 2 січня 2017 р.
    Рецензія корисна?
    Я купувала цю книжку для своєї малечі, але зрозуміла, що вона, напевно, корисніша для мене. Бо мене малою мало хто вчив розуміти, що це нормально - відчувати злість, страх чи огиду, а, значить, ніхто не казав, як на них реагувати. І підготувати до складних емоцій свою дитину мені теж було непросто. Але Касдепке впорався з цим за мене. І, до речі, особисто я, користуючись порадами для дорослих у кінці кожного розділу, дізналася чимало важливого про свою доньку.
    На особливу увагу заслуговує повість про те, звідки беруться діти. Ця тема така табуйована, що важко зрозуміти, як про неї говорити і що можна сказати, щоб не викликати перестороги і непорозуміння з боку інших батьків, з якими, можливо, твоя дитина вирішить обговорити те, що дізналася. Тому довга і весела передмова перед головним і дуже просте і очевидне пояснення того, звідки таки ті діти беруться, теж стане у нагоді.
    Тож дуже рекомендую усім, у кого діти ще не підлітки і готові до слухання книжок у виконанні батьків. А сама замовила ще дві книжки автора, аби продовжити веселі і приємні вечори.
    Залишити коментар
  • Круто!!!
    Світлана , 14 вересня 2017 р.
    Рецензія корисна?
    Це просто чудово, що є така книга!
    Інколи навіть нам, дорослим, важко розібратися зі своїми почуттями, а що вже про дітей говорити. А тут кожна історія-яскравий приклад емоцій, які переживають люди. І не просто приклад, а й вияснення причин і наслідків, пошуку шляхів зменшення негативних і збільшення позитивних почуттів.
    Книга дуже цікава, пізнавальна і проста. Зрештою, що ж може бути буденнішим дитячого садка і тих "пристрастей", які у ньому вирують. От автор і вклав усі мудрі слова у вуста пані Мілки, виховательки, яка й веде своїх активних малюків у країну емоцій. Невимушено і тактовно вона демонструє дітям, що таке радість і сум, чесність і несправедливість, любов і ненависть, образа і сміливість, сором і ревнощі. Це усе те, що кожен з нас відчував хоча б раз в житті, та не всі ми вміємо з цими почуттями справлятися, приборкувати їх чи ж змушувати розквітати з новою силою.
    Особисто для мене книга виявилася дуже корисною. Я досі не вмію пояснювати свої емоції людям, які мене оточують, що часто призводить до непорозумінь. Тож маю надію, що завдяки "Порадам для батьків" я зумію й сама стати більш зрозумілою іншим.
    А ще мене дуже потішив розділ "Звідки беруться діти?". Він виважений, толерантний і щирий. І по-дитячому безпосередній. Там стільки ідей висловила дітвора про появу дітей, що мій дорослий розум на таке не здатний!!!
    Читайте! Це-круто!
    Залишити коментар
  • КНИЖКА ПРОСТО НЕЙМОВІРНА
    Юлия Дворецкая, 14 жовтня 2017 р.
    Рецензія корисна?
    На книгу натрапила випадком, переглядаючи пропозиції Якабу. Прочитала рецензії, за що велике дякую користувачам, — придбала майже одразу. Найперше, що вразило, коли взяла в руки, — це те, що книга дуже гарна. Все у ній гармонійно — і формат, і оформлення, чудовий білий папір і дуже якісний друк. Ілюстрації експресивні й дещо важкуваті, проте є в них щось таке привабливе, що вони роблять читання тільки колоритнішим. Тож можна сміливо купувати на подарунок! І, переконана, за таку книгу скажуть велике "Дякую!", адже справжній скарб — на її сторінках.
    Я дуже рекомендую цю книгу не лише тим, у кого маленьк дітки, а й тим, хто працює з дітьми. Ми нині стоїмо на порозі великих змін у освітній системі, й з 2018 року наші першачки будуть навчатися за геть принципово інакшою системою, що базується на освоєнні компетенцій. Однією з них є "емоційний інтелект" — поняття, що для більшості дорослих, зокрема й наших учителів, "ні о чьом" (як і фінансова грамотність, яка також є в переліку). Насправді це дуже важлива компетенція, адже вона передбачає вміння людини розпізнавати, називати, приймати й конструктивно переживати свої емоції. А ще — використовувати їх собі на користь. На жаль, у нашому суспільстві традиційно емоції пригнічують. "Сердитися не можна", "Плакати не можна", "Заздрити не гарно" і ще багато інших установок формують звичку жити так, наче ти взагалі нічого не відчуваєш. Тож як дорослі мають навчити дітей управлятися з почуттями, коли вони самі часто-густо страждають на алекситемію — не здатність зрозуміти й назвати свої почуття?
    "Велика книга почуттів" може стати першим помічником для дорослого на цьому нелегкому шляху, адже спочатку треба дати раду собі! Скільки б років вам не було, та всі ми — в чомусь діти, і в дитячих книгах інколи знаходимо більше користі, ніж у фахових порадниках. На допомогу в роботі над цими нелегкими питаннями стануть спеціальні поради для батьків і запитання для діток. Є лаконічні описи емоцій. Мені навіть спало на думку, що цю книгу можна сміливо використовувати для розробки уроків!
    А ще на кожній сторінці — неймовірно добрий, чудовий і, я б сказала, високий та вишуканий гумор автора. Саме ця щирість і доброта вражає з перших слів, а динамічно закручені сюжети захоплюють тебе одразу й не дають відірватися.
    Оповідка про те, звідки беруться діти, просто збила з ніг, як і той спецназ, який увірвався в дитсадочок. Не розумієте, як спецназ пов’язаний із дітьми? Тоді читайте і насолоджуйтеся ;)
    P.S. Філософські роздуми діток про те, що дорослі займаються сексом тому, що у них просто немає іграшок, змусили задуматися...
    Залишити коментар