Лесь Подерев'янський — велика любов ще з минулого року, коли мені пощастило потрапити на його київський виступ. Там була настільки затишна та мистецька атмосфера, що я стала переконаною — ті, хто читають або слухають Подерев'янського вже мають бути класними людьми. А якщо хтось не знайомий з творчістю йього письменника, то необхідно це як найшвидше виправляти. Книжка “ПЗТ. П'єси, оповідання, есеї, сценарії” стала моїм подарунком новому колезі, з яким я мала плідно працювати над одним проектом. Не знаю, чи то книжка так подіяла, проте робота була легкою та приємною з цією людиною, а книжка стала приводом для внутрішніх мемів та дружніх стосунків. Тож в якомусь сенсі цей відгук про “ПЗТ. П'єси, оповідання, есеї, сценарії” можна вважати одразу від двох людей)) Отже, що маємо? У цьому виданні читач знайде усі відомі (і не дуже) доробки пана Подерев'янського. Звичайно, я згодна з тими, хто впевнений, що п'єси — то тільки на послухати, проте от з оповіданнями та есеями було цікаво познайомитися вперше. Не менш інформативною буде передмова Олександра Бойченка для тих, хто цікавиться українськими літературою та культурою (особливо сучасними). В ній Бойченко подібно до Подерев'янського розповідає про феномен автора та його значення. На якість видання жалітися просто неможливо — це ж “Наш Формат”, а їхні книжки я вважаю одними з кращих на українському видавничому ринку. Палітурка, редактура, папір — усе круто!)) “ПЗТ. П'єси, оповідання, есеї, сценарії” можна рекомендувати усім, хто здатний сприймати своєрідний чорний гумор з ненормативною лексикою (бо 18+ там не просто так). Для тих, хто читає виключно інтелектуальну та класичну прозу може не підійти)

Феномен п'єс художника Подерев'янського вже давно відомий не тільки у нас, а й далеко за межами України. В них присутній особливий підхід до матірної лексики, який, в свою чергу, піддається далеко не всім майстрам слова. Яскраве зображення наших слабостей, над якими ми часто сміємося, взаємини з північними сусідами та багато іншого - всі ці національні комплекси в повній мірі зображені в книзі «ПЗТ. П'єси, оповідання, есеї, сценарії». Вийшла цілком українська версія психоаналізу Фрейда (він, до речі, теж є як персонаж в одній з п'єс) - художнє відображення колективного несвідомого українців. Всі герої в творах цієї збірки - прості люди, мешканці київських базарів, що торгують шкарпетками. Незважаючи на те, що в п'єсах життя показано таким, яким воно є, в діалогах як не як, та й проскочить згадка про Бога, як про ту реальність, яку не можна ігнорувати. Видно, що автор все ж є людиною більш-менш набожною. Світ Подерев'янського - пост апокаліптичний. Лесь свідомо виключає зі свідомості читачів поняття Бога та намалював антиутопію, що часом дуже схожа на нашу реальність. У цій утопії є над чим подумати, як віруючим, так і атеїстам, оскільки в ній видно всі «ракові пухлини» - тих та інших. Для віруючих страшним є святенництво, мракобісся, для невіруючих - культ науки, нівелювання всіх моральних опор соціуму та ін. Всі ж інші утопії буквально руйнуються. Що характерно для творчості Леся, так це повна відсутність серед головних героїв явно позитивного, чи такого, що викликає у автора співчуття. Тут «скрізь підараси». І не згодитись із письменником, реально дуже важко. Збірка написана смачним суржиком, що часто перемежовується з досить умілим, фігурним матом. При певній напрузі цілком сприймається, навіть принципово російськомовним читачем. Дійсно класна та сучасна літературна річ. Всім, кому вже 18+, бляха, Ви маєте ЦЕ прочитати!