Що було б якби ваші улюблені герої вийшли з книг? Ви колись задумувались про це? А Корнелія Функе, вочевидь, так. В "Чорнильному серці" розповідається про те, як один чоловік на ім'я Мортимер (або ж Мо) одного разу вичитав з книги вогнедува Вогнерукого та жахливого лиходія Каприкорна з його посіпакою Бастою. Але ж біда! Виявляється, коли Чарівновустий вичитує з книги котрогось з її персонажів, хтось із нашого світу має потрапити туди взамін. На жаль для Мортимера і його доньки Мегі, в книгу втрапила матір дівчинки. Після того випадку Мо навіки заприсягся більше нічого не читати вголос, але через майже десять років йому доведеться порушити свою обіцянку, коли на порозі їх з Мегі будинку постане він - Вогнерукий. Дуже цікавий задум, як на мене. Я зустрічала твори, де люди з нашого світу потрапляли в світ книги, але так, щоб навпаки - котрийсь з персонажів до нас - ще ніколи. "Чорнильне серце" просто-таки просякнуте любов'ю до літератури, тому, сподіваюсь, після прочитання люди стануть інакше дивитись на своїх "паперових друзів". Існує також старенька екранізація "Чорнильного серця" і спершу я подивилася її, але, на мою думку, фільм значно програє. Деякі персонажі залишилися нерозкриті, а про інших взагалі забули. Наприклад, письменник, який написав "Чорнильне серце" (щоб ви не заплуталися поясню, що в книзі "Чорнильне серце" Функе розповідається про іншу книгу, з якої Мортимер вичитав персонажів, і зветься вона також "Чорнильне серце") в фільмі вийшов доволі бляклим і ніяким, тоді як у романі це дуже позитивний прикольний дідок, а його онуки - про яких у екранізації навіть не згадали - ще ті бестії. Так само й Елінор - тітка Мегі і колекціонерка книг. В творі вона розкривається набагато глибше і ми розуміємо, що під командирським характером тітки скривається величезна самотність і, що окрім її любих книг в Елінор нікого по суті то й немає. Навіть антагоністи Баста й Каприкорн постають, як щось набагато більше, ніж просто лиходії. Так, у них може й слабенька мотивація. І зображені вони трохи карикатурно, однак не забуваймо, що це дитяча книга, тому це можна пробачити. Єдині два персонажі, з якими не все так однозначно, - це Вогнерукий і Мо. Мортимера у фільми грає Брендан Фрейзер, який чудово впорався зі своєю роллю, тож тут я як екранізації, так і книзі можу поставити плюси. З Вогнеруким усе важче. Якщо розглядати його як боягуза, то з упевненість можу сказати, що в фільмі його персонаж розкрили. Але, на мою думку, Вогнерукий таким не є. В "Чорнильному серці" (тому що книга) авторка називає його боягузом, але я б з цим посперечалася. По-перше, надто вже відчайдушно, як на страхопуда, Вогнерукий відповідав, і навіть кепкував з Басти. По-друге, боягуз не викрав би у свого найзлішого ворога ключі, щоб звільнити Мо і Мегі. Він радше зрадник, відчайдух, який просто хотів повернутися у свій світ, і часом обирав для цього не надто хороші методи. Фільм, звичайно, можна подивитись, але я все ж таки рекомендувала б книгу, до того того ж найбільшим її плюсом є продовження – «Чорнильна кров» і «Чорнильна смерть», а ці книги ще не екранізували.

Литературное произведение выполненное в любимом жанре большинства маленьких детей и юных подростков под названием "Чорнильне серце" имеет не только незабываемую сказочную атмосферу, но и увлекательный сюжет. Ни в одном из детских произведений вы не встретите ничего схожего либо хотя-бы отдаленно напоминающего конкретно этот сюжет в котором так громко и мощно восхваляют книги и литературу. Сказочные персонажи вынужденно столкнуться с обычной реальностью и абсолютно каждый герой независимо от того что он несет в глубине своей души будет вынужден немного отдалиться от мира чудес и магии, но при этом все же оставаясь необычным созданием. Стоит отметить что эта книга является первой частью целой трилогии поэтому советую всем читателям обратить внимание на следующие две части которые продолжили развитие этой фантастической истории о приключениях и сильной любви к книгам. Обложка просто отлично отображает смысл и передает атмосферу той истории которую создала немецкая писательница Корнелия Функе.

Мо всю свою жизнь посвятил книгам. Он переплетает старые экземпляры. Его дочь Мегги, называет отца книжным лекарем, и, как и он, обожает книги и печатное слово. Но у Мо есть тайна. Отец девочки владеет уникальным даром переносить книжных персонажей из их мира в реальный. Но, как только один персонаж попадет в мир людей, из реального мира должен кто-то перенестись в книжный. Но на кого падет выбор таинственной силы? Волею рока этот выбор когда-то пал на маму Мегги. И вот Мо отчаянно ищет книгу, в которой поселилась его жена. Но не один книжный лекарь жаждет отыскать ту историю - книжные персонажи перенесенные им жаждут завладеть ей не меньше Мо. Меня очень впечатлила идеи книги. Это было интересно - кто-то из книжных персонажей может стать реальностью стоит только в голос зачитать отрывок из романа. Также книга написана очень хорошо - "книга о книгах" так можно охарактеризовать эту историю. "Чернильное сердце" будет интересно не только детям, но и людям любых возрастов - уж очень универсальная сказка.