Рецензии «Чоловік, який сплутав дружину з капелюхом»

Средняя оценка
4
  • 5
    2
  • 4
    2
  • 3
    0
  • 2
    0
  • 1
    0
Лучшие рецензии
Написать свою рецензию
  • Страшні історії совісного лікаря
    Julia Dutka, 22 августа 2017 г.
    Рецензия полезна?
    Добре бути здоровим. Вигідно. Приємно. Якщо ми хворі і не помічаємо цього, то проблема – в голові. Про тарганів великих і маленьких, які туляться у кутках свідомості і глибоко у підсвідомому, розповідає Олівер Сакс. Чи не найстрашніша книга, що мені траплялась. Куди там трилерам…

    Мені не сподобалось описане – шкода людей, яких спіткали різноманітні нервові розлади, спіткали так непомітно, що ті й не відчули своєї ненормальності. Зате сподобався образ лікаря, який робить для своїх пацієнтів усе, що в його силах. Його щире прагнення якщо не вилікувати, то максимально допомогти хворим адаптуватись у суспільстві, займатись улюбленою справою, знайти порозуміння з близькими та рідними. Йому небайдуже.

    Ті, хто стикнувся з українською медициною у цій сфері, можуть не повірити написаному. Бо у психоневрологічних лікарнях немає місця для співчуття, а тим більше для симпатії та підтримки.

    Найдивнішою для мене є історія, винесена у заголовок, яка і відкриває книгу. Чудовий музичний талант, ідеальний слух і катастрофічне несприйняття форми – а професор навіть не такий старий, щоб бути маразматиком за віком. Його живопис – від реалізму до лютої абстракції – це історія хвороби у картинах, яку сприймали як розвиток митця, а не деградацію мозку. Сумно.

    Не шукайте у себе болячок, описаних у книзі, – ми всі трохи травмовані життям, його стресами і дивовижами. Ймовірно, всі ми ненормальні, бо бути нормальними нестерпно нудно. Але це не робить нас психами. Будьте здорові!
    Оставить комментарий
  • Клінічні історії через призму філосософії
    Юля , 21 августа 2017 г.
    Рецензия полезна?
    Відкриваючи книгу, ми бачимо два епіграфи. Перший – це слова Вільяма Ослера: «Розмовляти про хвороби – це наче переповідати історії «Тисячі й однієї ночі», в іншому йдеться про те, що лікар має справу з людською істотою, що виборює власну ідентичність в загрозливих обставинах. Задумуєшся, чому автор не зміг обрати один, найбільш влучний вислів?
    Все мабуть тому, що Олівер – не просто лікар, котрому доводилося мати справу з неврологічними хворими. Це філософ, котрий намагається збагнути аспекти людського існування, зокрема, у стані хвороби. Тому кожна історія містить свій клінічний і філософський урок, що робить дану книжку чимось значно більшим чим збірка клінічних випадків.
    Особисто мені дуже сподобалося як чітко Олівер Сакс зображує своїх пацієнтів, як чуттєво описує історії їх хвороб, а от філософська складова книги для мене була занадто обтяжливою, доводилося перестрибувати цілі абзаци. Проте дочитавши книгу до кінця, захотілося перечитати її знову, тепер вже речення за реченням, щоб краще зрозуміти все те, що хотів донести нам автор.
    На останок хочеться сказати, що кожна описана історія – це випробування. Випробуванням не лише хворобою, а й суспільством, яке не готове прийняти тих, хто мислить інакше.
    Оставить комментарий
  • Захопливо про страшне
    Viktoria Gnypa, 30 ноября 2017 г.
    Рецензия полезна?
    “... хвороба ніколи не обмежується браком чи надлишком - це завжди ще й реакції хворих (якими б дивними не виявились засоби їх боротьби) на фізичному та особистісному рівнях, спрямовані на відновлення, заміну, компенсацію, на збереження власної ідентичності.”
    Обов'язково до прочитання психологам/психотерапевтам/психіатрам, всім, хто вчить та викладає психологію!
    Зізнаюсь трошки моторошно було читати цю книжку і усвідомлювати, що в якийсь певний момент в твоєму мозку може щось”перемкнути” і частина твого життя буде безповоротно втрачена. Але насправді ця книжка про неймовірну людяність, силу волі та жагу до життя.
    Олівер Сакс - британський невролог, через чиї руки пройшли сотні пацієнтів з неврологічними розладами. Він працював з пацієнтами з агнозіями, аутизмом, розумовою відсталістю, хворобою Паркінсона та ін. Сакс стверджував, що неврологію і психологію не можна розглядати відірвано одна від одної. Що людина - це не набір гвинтиків і мікросхем, як вважає класична неврологія. Разом з тим, певні порушення роботи головного мозку можуть пролити світло на багато психічних розладів.
    Мені дуже імпонувало його ставлення до пацієнтів. В кожному з них він вбачав особистість, цілісне Я, яке збереглось і трансформувалось під впливом патології. Він вважав і неодноразово доводив, що у пацієнтів, які мають певні обмеження надзвичайно сильно розвинений компенсаторний механізм, який іноді набуває дуже чудернацьких форм, як от близнюки з розумовою відсталістю, які спілкувались з допомогою цифр.
    В книзі випадки з лікарської практики перемежовуються з власними роздумами Сакса з цього приводу. Мабуть, найбільше мене вразила історія жінки, яка раптово втратила здатність відчувати своє тіло (пропріоцепція).
    Загалом книгу рекомендую, отримала масу задоволення. Вже поглядаю на автобіографію Олівера Сакса.
    Оставить комментарий
  • "Чоловік, який сплутав дружину з капелюхом, та інші історії з лікарської практики"
    Lyudmila Osadchaya, 10 июня 2017 г.
    Рецензия полезна?
    Пізнавальна, надихаюча та зворушлива книжка «поета сучасної медицини» Олівера Сакса.
    Доступно та зрозуміло, на конкретних прикладах з особистої лікарської практики автор розповідає про будову та функції, можливості та «несправності», таємниці та «жарти» мозку.
    Захоплює любов Олівера Сакса до своєї справи та до своїх пацієнтів. Він намагається знайти індивідуальний підхід до кожного, відшукати не тільки фізіологічні, а і особистісні причини хвороб, віднайти специфічні у кожному випадку, нестандартні та творчі шляхи для подолання хвороби і покрашення життя своїх підопічних.
    Найбільше мене вразила історія «Безтілесна жінка», головна героїня якої через неврит втратила можливість відчувати і контролювати власне тіло, але знайшла в собі сили боротися, пристосовуватися та жити далі.
    На жаль, ми не завжди можемо контролювати певні обставини нашого життя, тому якщо ти не в змозі змінити ситуацію – ти маєш змінити своє ставлення до неї. Саме так вчинив Рей, історія якого описана в розділі «Тикозний Рей-дотепник». Він зміг поглянути на своє становище з іншої сторони і, навіть, знайти плюси у своєму «відхиленні».
    Четверта частина «Світ простодушних намірів» про пацієнтів з вадами розвитку виявилась для мене найбільш зворушливою, особливо історії про Реббеку, яка знайшла свій «сенс» у творчості та театрі, та Хосе, який віднайшов «зв'язок зі світом» через малювання.
    Чудова книга, яка не тільки розширить ваші знання про психологію, психотерапію та особливості нашого мозку, а і нагадає про справжні цінності та надихне.
    Оставить комментарий